Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.05.2016 року у справі №910/18729/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 910/18729/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз"На постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 У справі№ 910/18729/15 Господарського суду міста КиєваЗа позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" простягнення 32899, 55 грн.,за участю представників сторін:

від позивачаВолощук Л.Ю.,

від відповідача-не зявились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/18729/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 32899, 55 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що сплачені позивачем за оренду грошові кошти за період травень 2013 року - вересень 2013 року у сумі 27 070,30 грн. є безпідставно набутими відповідачем, оскільки з набранням законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 у справі № 910/4114/14 у Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" відпала правова підстава щодо орендної плати, тому орендар звільнений від обов'язку зі сплати орендної плати за даний період часу. Місцевий суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 5829,25 грн. за надані послуги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.20!6 (у складі колегії суддів: Агрикової О.В. - головуючого, Жук Г.А., Чорногуза М.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/18729/15 скасовано частково. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (29000, м. Хмельницький, пр-т Миру, 41; код ЄДРПОУ 05395598) заборгованість за надані послуги у сумі 5829,25 грн. та 323,71 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 27070,30 грн. відмовлено".

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/18729/15 залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, представника позивача, перевіривши правильність норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2004 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (орендар за договором) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (орендодавець за договором) укладено договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1292/04 (далі за текстом - договір) (а.с. 26-27).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, вартість якого визначена відповідно до акта про оцінку вартості основних засобів становить 1230153,73 грн.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Відповідно до ч. 6 названої статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Обов'язок зі складання акта приймання - передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.2.5 договору).

Судами встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що на виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв у користування об'єкт - газопровід до спеціалізованої школи - інтернату для дітей сиріт та дітей із затримкою розумового розвитку с. Голенищево, Чемеровського району, Хмельницької області, довжиною 13,3 км, балансовою вартістю 1025128,11 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна, яке передається в оренду ВАТ "Хмельницькгаз" від 01.10.2004 (а.с. 28).

Статтею 762 Цивільного кодексу України, статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судами встановлено, що на виконання умов договору після 13.05.2013 позивач здійснював орендну оплату платіжними дорученнями: №BN-72137 від 03.06.2013 на суму 5874,76 грн.(а.с. 31), №BN-72992 від 26.06.2013 на суму 5874,76 грн. (а.с. 34), №BN-73015 від 26.06.2013 на суму 5,87 грн. (а.с. 35), №BN-73918 від 30.07.2013 на суму 5880,63 грн. (а.с. 39), №BN-74821 від 09.09.2013 на суму 5874,75 грн. (а.с. 42), №BN -76047 від 24.10.2013 на суму 5833,63 грн. (а.с. 44), всього на загальну суму 29344,40 грн.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" № 5021-VI від 22.06.2012, який вступив в дію 01.01.2013, внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" яким зокрема визначено, що експлуатація складових Єдиної газотранспортної системи України (ЄГТЄУ) здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами. Власники складових ЄІТСУ зобов'язані передати належні їм складові ЄГТЄУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових, відповідно до типових форм, затверджених Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

Постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 228 від 07.03.2013 (далі - постанова № 228) затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), та у відповідності з вимогами пункту 2 вказаної постанови зобов'язано власників складових ЄГТЄУ та газотранспортним і газорозподільним підприємствам привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженого цією постановою, у місячний строк з дня набрання нею чинності.

Пунктом 4 вказаної постанови НКРЕ передбачено набрання чинності даною постановою з 01.04.2013, але не раніше дня її офіційного опублікування, яке відбулось 12.04.2013, яке є даною набрання чинності останньою. Таким чином, сторони були зобов'язані привести свої договірні відносини у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, з матеріалів справи слідує, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про внесення змін до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 у справі № 910/4114/14 задоволено позов ПАТ "Хмельницькгаз" в повному обсязі та внесено зміни в договір оренди шляхом його викладення у вигляді додаткової угоди до договору оренди в редакції типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, який затверджений постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228 "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (а.с. 11-16).

Судами встановлено, що відповідно до п. 1.1. договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (а.с. 14-16) за цим договором замовник передає виконавцю в експлуатацію складові Єдиної газотранспортної системи, які безпосередньо приєднані до газових мереж виконавця, який є газорозподільним підприємством, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу.

Пунктом 1.3. договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України передбачено, що надання послуг з експлуатації об'єкта включає здійснення виконавцем комплексу технічних заходів, необхідних для забезпечення розподілу (транспортування) природного газу виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту, в строки та порядку, що передбачені цим договором та чинними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору, вартість послуг (робіт) визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику та становить 4963,88 грн., крім того, податок на додану вартість 827,31 (20%) грн.

Замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з експлуатації об'єкта замовника, визначену в п. 2.1. цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: замовник сплачує щоквартально різними частинами вартість послуг в розмірі визначеної у п. 2.1. на підставі виставлених рахунків. Оплата проводиться протягом трьох банківських днів з дня видачі рахунку.

Відповідно до змін, внесених в договір оренди газопроводів та споруд на них № 14/1292/04 від 01.10.2004, п.6.1. договору викладено у наступній редакції: "Цей договір є укладеним і набирає чинності з 13.05.2013 року і діє до 31.12.2018".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 скасовано (а.с. 17-21).

Постановою Вищого господарського суду від 15.01.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 залишено без змін (а.с. 22-25).

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що з набранням законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 у справі № 910/4114/14, на думку позивача, його обов'язок здійснювати оплату орендної плати припинився, тому сплачені ним на підставі договору кошти у розмірі 27070,30 грн. за період з травня 2013 року по вересень 2013 року у зв'язку зі зміною умов договору підлягають поверненню як безпідставно отримані кошти на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Крім цього, у зв'язку з невиконанням обов'язку відповідача щодо оплати за надані послуги з експлуатації об'єкта газопостачання у розмірі 5 829,25 грн. за другий, третій, четвертий квартал 2013 року, за 2014 рік, позивач просить стягнути вказану заборгованість.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 5 829,25 грн. за надані послуги, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2.2, 2.3 договору оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2004, вартість послуг (робіт) визначається Сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику та становить 4963,88 грн. Крім цього, податок на додану вартість 827,31 (20%) грн.; замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з експлуатації об'єкта замовника, визначену в пункті 2.1 цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: замовник сплачує щоквартально різними частинами вартість послуг в розмірі визначеної у п. 2.1. на підставі виставлених рахунків. Оплата проводиться протягом трьох банківських днів з дня видачі рахунку.

Відповідно до умов п. 2.5 вказаного договору, остаточний розрахунок за послуги (роботи), визначені пунктом 2.3 цього розділу, а також за надання додаткових послуг (робіт) Власнику, пов'язаних з експлуатацією об'єкта здійснюється не пізніше п'яти календарних днів після підписання акта наданих послуг (робіт) на підставі рахунка Виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судами встановлено, що відповідно до умов договору оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2004 позивачем надано відповідачеві послуги за період другий квартал 2013 року - четвертий квартал 2014 року на загальну суму 5829,25 грн.

Листом № 479/18 від 06.02.2015 (а.с. 47-61) позивач відповідно до п. 2.4 договору складено та направлено на адресу відповідача для підписання акти надання послуг (виконання робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику, та відповідні рахунки на оплату за вказаний період, а саме: акт за другий квартал 2013 року на суму 218,11 грн., за третій квартал 2013 року на суму 1441,65 грн., за четвертий квартал 2013 року на суму 572,16 грн., за перший квартал 2014 року на суму 538,08 грн., за другий квартал 2014 року на суму 572,16 грн., за третій квартал 2014 року на суму 1758,32 грн., за четвертий квартал 2014 року на суму 728,77 грн., а також відповідні рахунки від 04.02.2015 року №№000004208, 000004215, 000004218, 000004217, 000004216, 000004219, 000004220.

Відповідачем не сплачено грошові кошти за договором за надані послуги.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з місцевим господарським судом, дійшов до правильного висновку, що відповідно до умов п. 2.4 договору докази надання заперечень щодо актів або письмової мотивованої відмови від підписання останніх у визначений строк відсутні, за умови неповернення отриманих 11.02.2015 складених та підписаних позивачем актів останні згідно із вказаним пунктом договору вважаються погодженими замовником в редакції виконавця.

З огляду на викладене, позивачем виконано належним чином прийняті на себе зобов'язання з надання послуг експлуатації об'єкта відповідно до умов договору та в обсягах, зазначених в актах надання послуг (виконання робіт), а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам, докази погашення існуючої заборгованості відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5829,25 грн. заборгованості за надані послуги.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 27070,30 грн. безпідставно отриманих коштів, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв'язку зі зміною умов договору шляхом укладення додаткової угоди №1, з 13.05.2013 попередня редакція договору втратила чинність, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України до існуючих між позивачем та відповідачем правовідносин застосовуються в комплексі відповідно до положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, тому підстави отримання відповідачем коштів сплачених позивачем в якості орендної плати відпали.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що такий висновок місцевого господарського суду є необґрунтованим та безпідставним, враховуючи наступне.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі розрахунку орендної плати та протоколу узгодження орендної плати, які є невід'ємною частиною цього договору, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 2050,26 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за цей же місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавця щокварталу не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

З наведеного вбачається, що умовами договору оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2004 сторони дійшли згоди щодо орендної плати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень статті 1212 Цивільного кодексу України, проте суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що такий висновок є неправомірним, виходячи з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

З аналізу наведеної статті слідує, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі щодо зобов'язання повернути майно позивачу (правова позиція Верховного суду України у справі № 6-100 цс15).

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти до висновку, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 02.10.2013 року у справі №6-88цс13.

Судами встановлено, що позивач використовував майно в орендному користуванні за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Між сторонами укладено договір оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2004, а кошти які Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", отримано останнім як оплата за надані послуги з експлуатації об'єкта газопостачання відповідно до умов договору, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави.

Крім цього, у встановленому законом порядку договір оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2004 визнаний недійсним не був, виконаний сторонами, то існування між ними зобов'язальних відносин, які виникли з угод, унеможливлює застосування до цих правовідносин норму статті 1212 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є безпідставне набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Враховуючи викладене, встановивши у справі наявність у сторін договірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах.

Аналогічну правову позицію, що кошти, які отримано як оплату виконаних за договором робіт не можна витребувати відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно сплачені викладено у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012, №13/096-12 від 17.06.2014, постанові Верховного суду України від 03.06.2015 у справі №6-100 цс15.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що грошові кошти не передавались у власність чи користування, їх було отримано як предмет договору за надані послуги з експлуатації об'єкта газопостачання.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що правові підстави для повернення сплачених позивачем грошових коштів на виконання договірних зобов'язань, відсутні.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що відповідно до п.10.2 договору оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2004, умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну дії цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 27 070,30 грн. відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 910/18729/15 Господарського суду міста Києва слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" - без задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 910/18729/15 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 910/18729/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Овечкін В.Е. Чернов Є.В.